Щорічно 1 грудня відповідно до рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Генеральної Асамблеї ООН, прийнятого у 1988 році, відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Поява у 80-х роках ХХ ст. СНІДу, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), призвела до масового розповсюдження цієї інфекційної хвороби в усьому світі і створила загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричинила важкі соціально-економічні та демографічні наслідки.
Україна за темпами розповсюдження ВІЛ- інфекції/СНІДу займає одне з перших місць у Східноєвропейському регіоні. За 10 місяців цього року зареєстровано 10 тисяч 239 нових випадків ВІЛ-інфекції, у Міністерстві охорони здоров`я закликають пройти безкоштовний тест.
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ)– ретровірус з роду лентивірусів, що викликає повільно прогресуюче захворювання – ВІЛ-інфекцію. Вірус імунодефициту людини (ВІЛ) вражає імунну систему та послаблює захист від багатьох інфекцій, з якими може впоратися імунітет здорової людини. Найпізнішою стадією ВІЛ-інфекції є синдром набутого імунодефіциту (СНІД).
Симптоми ВІЛ залежать від стадії інфекції. Протягом кількох перших тижнів після інфікування у пацієнтів можуть розвиваються такі симптоми як: лихоманка, головний біль, висипання на шкірі, біль у горлі, діарея, кашель, збільшуються лімфовузли, втрачається вага. За відсутності лікування у інфікованих можуть розвинутись опортуністичні захворювання такі як: туберкульоз, менінгіт, важкі бактеріальні інфекції та онкологічні захворювання.
ВІЛ може передаватися через рідини інфікованих людей такі як: кров, грудне молоко, сперму та вагінальні виділення. При звичайних повсякденних контактах, таких як поцілунки, обійми та потиск рук, при спільному користуванні особистими предметами та вживанні продуктів харчування, або води передача інфекції не відбувається.
Фактори, що підвищують ризик зараження людей на ВІЛ, включають: незахищений секс; наявність іншої інфекції, що передається статевим шляхом (сифіліс, герпес, хламідіоз, гонорея, бактеріальний вагіноз); спільне користування зараженими голками, шприцами та іншим ін’єкційним обладнанням та розчинами наркотиків при вживанні ін’єкційних наркотиків; небезпечні ін’єкції, переливання крові, пересадки тканин, медичні процедури, що включають нестерильні розрізи, або проколювання; випадкові травми від уколу голкою, зокрема серед працівників охорони здоров’я.
Діагностика: ВІЛ піддається діагностиці за допомогою експрес-тестів, які дозволяють отримати результат протягом кількох хвилин. Людям із позитивним результатом тестування необхідно обов’язково звернутися до закладів охорони здоров’я для підтвердження тестування.
Важливо знати, що після інфікування у більшості людей антитіла до ВІЛ виробляються протягом 28 днів. Період, протягом якого антитіла до ВІЛ не виробляються у достатній кількості для виявлення за допомогою стандартних тестів, симптоми ще не виявляються, а передача ВІЛ вже можлива, називається «серонегативним вікном». Але в цей час можлива передача ВІЛ-інфекції статевому партнеру, дітям як під час вагітності так і в період грудного вигодовування.
Лікування ВІЛ-інфекції полягає у прийомі антиретровірусної терапії (АРТ). Ранній доступ до АРТ та надання підтримки для проведення терапії мають вирішальне значення для покращення загального стану здоров’я людей з ВІЛ, та для запобігання передачі ВІЛ-інфекції. Важливо, що ВІЛ-позитивні особи з вірусною супресією, які отримують антиретровірусну терапію (АРТ), не передають ВІЛ-інфекції своїм сексуальним партнерам.
Основні підходи до профілактики ВІЛ: оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігання інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців, або практикування небезпечних статевих відносин. Використання антиретровірусних (АРВ) препаратів у профілактичних цілях. Ліквідація передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини.